Полтавський район у цікавих фактах
Полтавський район — це не лише адміністративна територія на карті. Це край із багатою історією, унікальними традиціями, стародавніми пам’ятками та місцями, відомими далеко за межами Полтавщини.
До складу району входять 24 територіальні громади: 5 міських, 8 селищних та 11 сільських. Адміністративним центром району є місто Полтава — важливий культурний, освітній та економічний осередок.
Опішня здавна розвивалася як один із головних осередків українського гончарства. Цьому сприяли поклади якісної місцевої глини, а секрети роботи з нею гончарські родини століттями передавали з покоління в покоління. У 1894 році тут відкрили першу в Наддніпрянській Україні зразкову гончарну навчальну майстерню. Опішнянські майстри виготовляли посуд, декоративні скульптури та відомі фігурки левів, баранів і фантастичних звірів, прикрашаючи їх рослинними й зооморфними орнаментами. Сьогодні ці традиції зберігає Національний музей-заповідник українського гончарства. А ще саме з невеликої торгової точки на ринку Опішні розпочалася підприємницька історія майбутньої мережі мультимаркетів «Аврора».
Більське городище — унікальна археологічна пам’ятка скіфської доби, що існувала у VII–IV століттях до нашої ери. Це одне з найбільших стародавніх укріплених поселень Європи: його площа перевищує 4 тисячі гектарів, а протяжність земляних валів становить понад 30 кілометрів. Городище складалося з кількох укріплень, об’єднаних спільною оборонною системою. Тут розвивалися землеробство, скотарство, торгівля та різноманітні ремесла. Частина науковців ототожнює цю пам’ятку з давнім містом Гелоном, описаним Геродотом. Археологічні дослідження Більського городища тривають і нині, відкриваючи нові сторінки історії краю.
Диканька зберігає чимало пам’яток, пов’язаних із родом Кочубеїв. Тріумфальну арку спорудили 1820 року коштом Віктора Кочубея за проєктом італійського архітектора Луїджі Руска. Вона слугувала парадним в’їздом до Кочубеївської садиби та була зведена на згадку про візит до Диканьки імператора Олександра І.
Миколаївську церкву збудували 1794 року за проєктом архітектора Миколи Львова на місці давнього дерев’яного храму. Під церквою розташована родинна усипальниця Кочубеїв, а сама будівля вирізняється незвичайною системою подвійного купола.
Бузковий гай заклали у 1820-х роках на місці кар’єру, з якого брали глину для цегельного заводу. Згодом територію засадили різними видами бузку, і вона стала однією з найвідоміших природних окрас Диканьки. Особливої слави селищу додав Микола Гоголь, який використовував місцеві перекази, звичаї та народні образи у своїй творчості.
У Зінькові зберігся будинок купця Воздвиженського, споруджений у 1897 році. Його архітектура поєднує ранній романтичний модерн з елементами готики — досить незвичне поєднання для невеликого міста. Це одна з маловідомих архітектурних родзинок Полтавського району.
Полтавський район поєднує давню історію, культурну спадщину, народні традиції та сучасні успішні історії. Нам справді є чим пишатися та про що розповідати!
